Екзема

Екзема – запальне захворювання шкіри, котре може мати гострий або хронічний перебіг. Відрізняється різноманіттям причин, різноманітними формами висипу та свербінням. Патологія поширена, її частка сягає 40 % у структурі всієї дерматологічної патології. У разі хронічного перебігу, схильна до рецидивів, чим виснажує психологічні ресурси хворого.

Лікування екземи неможливе без професійного підходу із з’ясуванням її причин і форми в конкретного пацієнта. Схему терапії потрібно складати індивідуально, інакше хвороба прогресуватиме, стане рецидивувати та ускладнюватися.

Класифікація

Для кращої деталізації, дерматологи класифікують хворобу за двома критеріями: клінічна форма та характер перебігу.

Класифікація екземи за перебігом містить у собі три варіанти:

1. Гостра – коли з моменту появи симптомів минуло менше ніж 2 місяці.
2. Підгостра – шкірні прояви зберігаються від 2 місяців до пів року.
3. Хронічна екзема – у разі тривалості симптоматики від 6 місяців та довше.

За клінічними формами варіантів більше:

• справжня (ідіопатична) екзема, властиві їй бурхливі прояви й дали назву патології (від грец. έκζεο – «закипаю»);
• дисгідротична, клінічний різновид істинної, відрізняється особливостями висипу;
• мозолеподібна (рогова, тилотична) – хронічний варіант ідіопатичної;
• себорейна екзема – вогнища локалізуються на ділянках тіла, багатих на сальні залози, може маскуватися під себорейний дерматит;
• мікробна (паратравматична) – у ділянках шкірних травм, навколо ран;
• варикозна – варіант мікробної, але тут ушкодження шкіри виникає внаслідок хронічної венозної недостатності;
• інтертригінозна часто виникає в опасистих людей на тлі цукрового діабету;
• нумулярна (бляшкова, монетоподібна), часто виникає холодної пори року;
• професійна – наслідок контакту шкіри з хімічними речовинами, має майже типовий алергічний характер;
• дитяча – екзема в дітей частіше розвивається в ранньому віці, може бути одним із проявів атопічного дерматиту.

Як бачимо, класифікація патології детальна, враховує багато чинників, серед яких дуже важливими є причини захворювання.

До лікаря, хворі зазвичай звертаються з підгострим процесом, коли лікування в домашніх умовах упродовж кількох тижнів не дає очікуваного результату. Не варто затягувати: у разі появи на шкірі висипань – якнайшвидше звертайтеся до фахівця. Завдяки консультації дерматолога в Universum clinic, ми встановимо правильний діагноз та зможемо запропонувати клінічно обґрунтоване, патогенетичне лікування.

Причини виникнення

Якщо коротко: під впливом того чи іншого чинника, у шкірі починає розвиватися аутоімунне запалення. У вогнищах підвищується рівень вільних радикалів, які через каскад біохімічних реакцій запускають синтез медіаторів запалення. Через це, вважати екзему суто алергічним процесом, – неправильно: патологія розвивається за іншими механізмами. Відповідно, лікування, за принципами боротьби з алергічним дерматитом навряд чи буде ефективним.

Типові причини екземи:

• спадкова схильність;
• психоемоційні стреси;
• фізична перевтома;
• травми шкірних покривів;
• вогнища хронічної інфекції в організмі (гайморит, карієс);
• зміна клімату;
• ушкодження нервових пучків;
• патологія ендокринних залоз, зокрема – надниркових залоз та щитоподібної;
• контакт із хімічними чинниками – метали, фармацевтичне виробництво, сік і пилок рослин.

Екзема належить до категорії поліетіологічних хвороб. Це означає, що її розвиток може починатися внаслідок впливу різних чинників. Відповідно, і висипання при різних формах захворювання відрізнятимуться (поліморфний висип).

Симптоми та клінічні прояви

Як правило, починається екзема на руках, кистях або стопах. Часто зустрічається симетричне ураження кінцівок.

Симптоми найбільш поширеного (ідіопатичного) варіанта такі:

• на шкірі виникає ділянка почервоніння (еритеми) з набряком;
• з’являється свербіж, часом нестерпний;
• поверхня вогнища покривається невеликими пухирцями, котрі швидко лопаються («закипають»);
• утворюється ділянка мокнуття з характерними серозними колодязями – точкові заглиблення на місці бульбашок, що розкрилися;
• коли починається підсихання, утворюються сіро-жовті кірочки;
• після підсихання та відпадання кірочок залишаються пігментовані або бліді плями.

Гострий процес проходить ці стадії впродовж кількох тижнів (до 2 місяців). Хронічна екзема здатна таким чином роками персистувати на різних ділянках тіла.

Перелічимо додаткові ознаки, характерні для екзематозних процесів:

• вогнищ частіше кілька, схильні до збільшення розмірів;
• мають неправильну форму та різні розміри;
• між ділянками запалення є просвітлення нормальної шкіри (симптоми «архіпелагу»);
• у різних місцях ураження, висипання мають різний ступінь зрілості, тобто, на гомілках може бути мокнуття, а на стопах – кірочки;
• у разі затяжного перебігу утворюються вогнища лущення, тріщини.

Різні клінічні варіанти проявляють себе по-різному. Наприклад, для нумулярної властиві округлі бляшки із чіткими межами, до 2 см у поперечнику. А дисгідротична супроводжується дрібним висипом зі щільними елементами, до 1 мм діаметром, частіше на бокових сторонах пальців.

Особливості перебігу екземи в дітей

Схильність до захворювання успадковується генетично. Якщо хворіє один із батьків, то в дитини, ризик захворіти сягає 40 %. У разі, якщо патологія є і в тата і в мами, ймовірність підвищується до 60 %.

У дитячому віці організм реагує на подразники активніше, ніж у дорослих, тому захворюванню властиві більш гострі запальні явища. У дітей частіше виникає екзема на обличчі та в ділянці волосистої частини голови.

Сверблячку діти терпіти не можуть, чухають уражені ділянки. З огляду на типову локалізацію та розчісування, у дітей часто зустрічається змішана форма патології: ідіопатична поєднується з мікробною та себорейною.

Діагностика

Встановити діагноз екзематозного процесу не так уже і складно. Досвідчений дерматолог може зробити правильні висновки за зовнішніми ознаками та описом пацієнта щодо хвилеподібного перебігу висипки.

У сумнівних випадках, коли ураження схоже на інші дерматити, проводиться додаткове обстеження:

• клінічний та біохімічний аналізи крові;
• дерматоскопія;
• гістологічне дослідження зішкребу;
• мікроскопія лусочок;
• рівні гормонів щитоподібної залози та надниркових залоз.

Для уточнення діагнозу мікробної екземи потрібен посів із патологічного вогнища на бактеріальну флору. Таке дослідження дає лікарям клініки змогу підібрати оптимальний спектр ліків для лікування пацієнта.

Лікувальні заходи

Використовуються три напрями: немедикаментозне лікування, місцева терапія та препарати системної дії.

1. Немедикаментозна терапія – виключити контакт із потенційним подразником, нормалізувати сон, допомогти впоратися зі стресовими ситуаціями. Сюди входить корекція дієти: усунути харчові алергени, обмежити жирні продукти.
2. Місцеве лікування – протизапальні примочки та креми, мазі, що покращують регенерацію та відлущування. Інколи необхідні кортикостероїди у формах для зовнішнього застосування.
3. Лікарський компонент – протигістамінні, протисвербіжні препарати. Використовуються гіпосенсибілзатори, седативні засоби. В окремих випадках треба призначати гормони. Мікробна екзема та ускладнення у вигляді вторинної інфекції – привід розпочати прийом антибіотиків, котрі підбираються за результатами посіву.

Прискорити одужання допомагає фізіотерапія: опромінення лазером, фототерапія ультрафіолетовим спектром.

Курс складається індивідуально, його вміст залежить від форми хвороби, стадії та стану організму самого пацієнта.

Профілактика

Щоб запобігти загостренню, необхідно уникати чинників ризику й мінімізувати подразнення тканин шкіри: вільний одяг без синтетики. Якщо екзема на ногах – рекомендується вільне взуття, шкарпетки із натуральних тканин. У разі професійної форми патології, розглядається питання щодо зміни роботи.

Також доведено профілактичну ефективність лікування супутньої патології. Зверніться до клініки для лікування варикозного розширення вен, або щоб санувати вогнища хронічної інфекції чи перевіритися на гельмінтів. Особливо актуально це буде людям, у родині котрих є хворі на екзему, через генетичну схильність до хвороби.

Література

1. Наказ МОЗ України від 08.05.2009 № 312 “Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання”.
2. Ross T, Ross G, Varigos G. Eczema – practical management issues. Aust Fam Physician. 2005 May;34(5):319-24. PMID: 15887932.
3. Eczema BMJ 2011; 343 :d6509 doi:10.1136/bmj.d6509.
4. Raveendran R. Tips and Tricks for Controlling Eczema. Immunol Allergy Clin North Am. 2019 Nov;39(4):521-533. doi: 10.1016/j.iac.2019.07.006. Epub 2019 Aug 31. PMID: 31563186.
5. Stouffer J, Chang JG. Strategies for Topical Corticosteroid Use in Children and Adults With Eczema. Am Fam Physician. 2023 Feb;107(2):133-134. PMID: 36791448.