Кропив’янка

Кропив’янка (або кропивниця, від лат. urtica – кропива) – поширене захворювання, якому властиві висипання на шкірних покривах у вигляді пухирів або папул, котрі іноді нестерпно сверблять. Часто виникає в дитячому та підлітковому віці, у дорослих людей – рідше. Причини кропив’янки не завжди пов’язані з алергією, і їх часом важко встановити.

Особливість процесу у швидкій динаміці: від появи пухирів на окремій ділянці тіла до їх зникнення, може минати від 30 хвилин до 72 годин часу. Однак консультація дерматолога та лікування кропив’янки – заходи необхідні, навіть за розвитку одного швидкоплинного епізоду. Захворювання завдає фізичного та психологічного дискомфорту, здатне рецидивувати, ускладнюватись і може само бути симптомом іншої патології.

Причини виникнення

Механізм розвитку схожий на алергійну реакцію: базофіли, так звані огрядні клітини шкіри, у якийсь момент викидають у тканини медіатори запалення, котрі й призводять до утворення пухирів. Іноді на цьому тлі розвивається ангіоневротичний набряк слизових оболонок обличчя, небезпечний для життя набряк Квінке.

Причини, котрі можуть спричинити кропив’янку:

• харчові продукти – фрукти, морепродукти, різні види горіхів;
• ліки – антибіотики та протимікробні препарати, протизапальні (НПЗЗ), включно з аспірином;
• речовини, що використовуються в рентгенології для контрастування;
• біологічні антигени – укуси комах;
• вірусна, бактеріальна чи грибкова інфекція;
• фізичні чинники – тиск, холод тощо;
• гельмінти;
• ендокринна патологія – цукровий діабет, дисфункція щитоподібної залози, яєчників.

Також, уртикарний висип може виникати як прояв інших захворювань: гострого панкреатиту, аутоімунних колагенозів, васкулітів, пухлин.

Викид медіаторів (гістамін, лейкотрієни, прозапальні цитокіни) не завжди спричиняється білковими молекулами (антигенами), тому істинно алергічна кропив’янка становить приблизно 5 % випадків. У більшості пацієнтів, тригерами для появи уртикарного висипу стають інші чинники.

Класифікація

У клінічній практиці кропив’янка класифікується за двома критеріями:

1. Тривалість процесу – гостра або хронічна.
2. Провокативні чинники – індукована (якщо тригер вдалося встановити) та спонтанний варіант, коли уртикарна висипка виникає без видимих ​​причин.

За характером перебігу

Гостра кропив’янка часто виникає в дітей, як правило, їй властивий перебіг за механізмом гіперчутливості (алергії). У пацієнтів дорослих, частіше виникає хронічний варіант із затяжним, рецидивним перебігом.

Гострим вважається процес, який триває не довше 6 тижнів. Під час одного епізоду, пухирі та ділянки більш щільного ангіоневротичного набряку на одному місці зникають, але з’являються на іншому.

Якщо ці явища не припинилися за 6 тижнів, процес стає хронічним.

За провокативним чинником

Ця класифікація більше застосовується щодо хронічної патології. Виділяють такі клінічні форми кропив’янки:

• дермографічна – після проведення по шкірі тупим предметом, у цих місцях з’являються набряки;
• холодова – пухирі та набряк виникають після впливу на дерму низьких температур;
• від тиску – через 30 хвилин-24 години після натискання, на цій ділянці тіла з’являється червоний набряк;
• сонячна – часто кропив’янка на обличчі з’являється саме, як реакція на сонячні промені як влітку, так і взимку;
• теплова – за аналогією з холодовою, але від впливу високих температур;
• вібраційний ангіоневротичний набряк – ущільнення в шкірі після різкого струсу цієї частини тіла;
• аквагенна – у відповідь на контакт шкіри з водою, а вірніше – з розчиненими в ній речовинами;
• холінергічна – розвивається після фізичного навантаження;
• контактна – за аналогією з алергічним дерматитом, але з характерним швидким початком та швидким зникненням симптомів.

Якщо не вдається виявити, який саме чинник стає причиною уртикарної висипки, то виставляється діагноз хронічної спонтанної кропив’янки.

Симптоми та клінічні прояви

Зовнішні ознаки, завдяки яким хвороба й отримала свою назву – висипання, що з’являються у тих місцях, де на шкіру впливав той або інший чинник.

Характерні ознаки кропив’янки:

• висип з’являється в періоді від 30 хвилин до 48 годин після впливу тригера;
• у місцях висипань виникає свербіж;
• висипання бувають від пухирів у кілька міліметрів діаметром, до великих вогнищ набряку з гладкою поверхнею;
• висипка швидкоплинна – на одній ділянці тіла тримається до 3 годин, потім її елементи зникають, але можуть з’являтися на інших місцях;
• після зникнення пухирів чи бляшок, шкіра повертається до нормального вигляду;
• важкі форми можуть супроводжуватися загальною реакцією – падінням артеріального тиску, нездужанням, слабкістю.

Іноді процес ускладнюється приєднанням бактеріальної інфекції, оскільки кропив’янка на руках, обличчі або на іншій частині тіла, супроводжується свербежем. Людина розчісує уражені місця, травмує шкіру. Особливо ризикують у цьому плані діти.

Особливості перебігу процесу в дітей

Для дитячого віку характерна гостра кропив’янка.

Причинами її частіше стають:

• інфекції, ГРЗ;
• харчові алергени;
• ліки, у тому числі – полівітаміни;
• фізичні чинники.

Приблизно у 50 % маленьких пацієнтів відзначаються інші алергічні захворювання (атопічний дерматит, астма тощо).

Також відмічено, що важчі варіанти патології розвиваються в дошкільному віці та в підлітків.

Батькам немовлят рекомендуємо звертати увагу на поведінку дитини. Якщо малюк плаче, відмовляється їсти й поводиться неспокійно – огляньте його. При цьому враховуйте, що кропив’янка в дітей може мати швидкоплинний характер та зникнути за кілька хвилин.

Найкраще – отримати консультацію педіатра за підозри на будь-яку патологію в новонародженого. Спеціаліст Universum clinic допоможе розібратися в діагнозі, проведе обстеження та призначить, у разі необхідності, лікування.

Діагностика

Для досвідченого лікаря встановити діагноз не важко, особливо, якщо фахівець побачить висип наживо або на фото. На жаль, схожі висипання можуть з’являтися і внаслідок інших, небезпечніших хвороб.

У процесі діагностики гострої кропив’янки потрібно професійно провести:

• опитування – коли з’явилася висипка, скільки часу тримається, із чим пов’язана, чи є алергія на щось у пацієнта та членів його сім’ї;
• огляд – за характерними ознаками можна відрізнити уртикарний висип від васкулітів, дерматиту та іншої шкірної патології;
• загальний аналіз крові;
• рівень C-реактивного білка;
• провокаційні тести на окремі тригери кропив’янки;
• аналіз на наявність специфічних антитіл проти IgE та тести активації базофілів (огрядних клітин)

Можливо, будуть потрібні інші діагностичні заходи, щоб виключити колагенози, ендокринну патологію.

Лікувальні заходи

Перше, що потрібно зробити – усунути симптоми хвороби: свербіж, набряки та висипання. Після цього можна розпочинати, власне, лікування гострої кропив’янки, а хронічну – переводити до фази стійкої ремісії.

Залежно від форми та виду патології, застосовуються:

• протисвербіжні засоби;
• усунення чинників ризику, зокрема – і харчових;
• антигістамінні препарати, іноді – у високих дозах;
• препарати глюкокортикостероїдів;
• цитостатики.

Іноді зустрічається рефрактерна кропив’янка, лікування якої традиційними способами не має ефекту. Тоді, якщо симптоми завдають страждань та виснажують людину, може виникнути потреба в застосуванні моноклональних антитіл.

Профілактика

Неможливо заздалегідь передбачити, що в людини виникне кропив’янка. Але вже після першого епізоду треба зайнятися профілактикою нових випадків. Необхідно усунути вплив ймовірних провокативних чинників:

• уникати перегріву та переохолодження;
• виключити з меню харчові алергени;
• у разі холінергічної кропив’янки – намагатися менше фізично працювати;
• одягати вільний одяг;
• захищатися від сонця окулярами, кремами;
• уникати роботи з інструментами, що вібрують;
• застосовувати спеціальні ліки, якщо усунути тригер неможливо

Для кожного пацієнта рецепт профілактики буде свій, залежно від причини хвороби. І не завжди проблему вдасться вирішити корекцією дієти.

Зверніться до Universum clinic: наш фахівець допоможе встановити правильний діагноз та підібрати ефективні профілактичні заходи як дорослим, так і дитині.

Література

1. Zuberbier T et al. S3 Guideline Urticaria. Part 1: Classification and diagnosis of urticaria - German-language adaptation of the international S3 Guideline. J Dtsch Dermatol Ges. 2023 Jan;21(1):81-93. doi: 10.1111/ddg.14906. PMID: 36721941.
2. Zuberbier T et al. S3 Guideline Urticaria. Part 2: Treatment of urticaria - German-language adaptation of the international S3 guideline. J Dtsch Dermatol Ges. 2023 Feb 2. doi: 10.1111/ddg.14932. Epub ahead of print. PMID: 36730626.
3. Do TT, Canty EA, Joshi SR. Current and future management of chronic spontaneous urticaria and chronic inducible urticaria. Allergy Asthma Proc. 2023 Jan 1;44(1):3-14. doi: 10.2500/aap.2023.44.220093. PMID: 36719690.
4. Wang EA. Chronic Urticaria in Children: an Update on Diagnosis and Treatment. Curr Allergy Asthma Rep. 2020 Jun 6;20(8):31. doi: 10.1007/s11882-020-00929-1. PMID: 32506151.
5. Olewicz-Gawlik A, Kowala-Piaskowska A. Self-reactive IgE and anti-IgE therapy in autoimmune diseases. Front Pharmacol. 2023 Jan 23;14:1112917. doi: 10.3389/fphar.2023.1112917. PMID: 36755957; PMCID: PMC9899859.