Рожевий лишай Жибера

Рожевий лишай Жибера – гострий, запальний стан шкіри, котрий відноситься до категорії дерматозів, і зазвичай, минає сам по собі. У цієї патології багато синонімів: пітиріаз рожевий, pityriasis rosea, pityriasis rosea Gibert, проте відомо про неї мало.

Поширеність суттєва: хворі на рожевий лишай становлять до 2 % серед усіх людей, хто звертається до дерматологів. Більшість хворих – діти та дорослі від 10 до 35 років, пік захворюваності припадає на період 20–29 років. Характерна особливість – прояви виникають холодної пори року, що, ймовірно, пов’язано з однією із причин цієї маловивченої патології.

Класифікація

Як такої, клінічної класифікації для лишаю Жибера не розроблено, оскільки це не захворювання, а синдром, дерматоз. Проте в дерматологічній практиці патологію ділять на кілька категорій.

За ступенями тяжкості:

• перший ступінь – мінімальні ураження шкіри, кількість патологічних вогнищ не більше ніж 9, запальні явища слабкі;
• друга, помірної тяжкості – запалення більш виражене, на тілі налічується від 10 до 19 ділянок ураження;
• третя, важка – вогнищ більше ніж 20, запальні зміни в них мають виражений характер.

За характером процесу:

1. Типового прояву, близького до того, який був описаний у 1860 р. французьким лікарем Camille-Melchior Gibert.
2. Атипові форми, їх ми докладніше розглянемо нижче, у розділі про прояви та симптоматику.

Причини виникнення

Чому лишай Жибера розвивається в тієї чи іншої людини, достеменно не відомо. Існує теорія, що головну роль у появі характерної висипки відіграє інфекційний процес, тобто рожевий лишай – це вірусна екзантема, реакція шкіри на збудника.

Так, причинами появи пітиріазу рожевого вважаються:

• ГРВІ, у тому числі грип та COVID-19;
• тривалі психоемоційні навантаження;
• хронічний стрес;
• гіпо та авітаміноз;
• переохолодження або перегрів;
• деякі ліки – заспокійливі (барбітурати), метронідазол, аспірин, інтерферони та інші.

Якщо придивитися, то всі перелічені можливі чинники розвитку рожевого лишаю Жибера є взаємопов’язаними. Так, хронічний стрес послаблює імунітет, барбітурати приймають, щоб зменшити стресові явища. Аспірин та інтерферони застосовуються під час вірусних інфекцій. Тобто, так чи інакше, але дуже багато чинників свідчать про те, що рожевий пітиріаз і віруси пов’язані між собою. Підтверджується вірусна теорія ще одним спостереженням: у більшості людей симптоми лишаю Жибера з’являються один або два рази на життя, тобто, організм виробляє імунітет.

Симптоми та клінічні прояви

До дерматолога, хворого найчастіше приводить висип у вигляді бляшок. Пропонуємо звернутися до Universum clinic для консультації дерматолога за появи перших проблем зі шкірою. Самодіагностика може бути небезпечною, оскільки прояви різних шкірних захворювань подібні між собою. Але лікувати їх та контролювати, потрібно по-різному.

Типова форма

Класична хвороба Жибера проявляється так:

• виникає одиничне вогнище – материнська бляшка рожево-червоного кольору;
• упродовж кількох наступних днів розмір плями збільшується;
• межі бляшки чіткі, згодом форма з овальної стає округлою (монетоподібна);
• поверхня починає лущитися від центру до периферії (лущення за типом комірця);
• за 1–2 тижні кількість бляшок може збільшуватися, нові виникають на руках, спині, животі – переважно вздовж ліній Лангера – на тих ділянках шкіри, котрі зазнають натягування, розтягуються;
• свербіж легкий або помірний.

Прояви типового рожевого лишаю можуть зберігатися на тілі від 1 до 3 місяців, зрідка кілька годин, у середньому – 6 тижнів.

Атипові форми

Атиповий перебіг рожевого лишаю зустрічається не так уже й рідко: приблизно у 20 % пацієнтів. Описано такі клінічні варіанти дерматозу:

• локалізована форма – бляшки зосереджені внизу живота, на грудях, у пахвах, паху чи на волосистій частині голови;
• іритантний – властивий перебіг з ураженням долонь та стоп;
• інверсна форма рожевого лишаю вирізняється поєднаним ураженням обличчя та кистей зі стопами, часто без вогнищ на тулубі;
• односторонній варіант – плями не перетинають серединну лінію тіла;
• гігантський Дар’є – вогнища великі, до десятків сантиметрів у діаметрі, зливаючись, утворюють кільцеподібний маргінальний лишай Відаля;
• папульозна форма – висипання дрібні, множинні, у вигляді папул;
• везикульозний варіант – зовні нагадує вітрянку, але не має вираженої лихоманки;
• уртикарний, як зрозуміло з назви, за проявами нагадує кропив’янку;
• міліарний – ураження не обмежуються шкірою, висипання з’являються й на слизовій оболонці рота.

Для атипового рожевого лишаю Жибера характерна відсутність материнської бляшки.

Особливості патології в дітей

Лишай Жибера в дітей частіше набуває атипового перебігу. Діти частіше від дорослих стикаються з інверсним варіантом рожевого лишаю. Висипання буває папульозним, може супроводжуватися лихоманкою, загальним нездужанням, збільшенням лімфовузлів передньої ділянки шиї.

Також, для дитячого та підліткового віку характерна поширена везикульозна форма. Уражатися може все тіло за механізмом міліарного рожевого лишаю.

Батьки плутають дерматоз із вітрянкою, лікують відповідно, і не можуть зрозуміти, чому через 2 тижні висип не зникає. Щоб розібратися в діагнозі, потрібно проконсультуватися в дерматолога.

Діагностика

Точна діагностика рожевого лишаю Жибера може завдавати складнощів, тому тут важливий клінічний досвід лікаря. Якщо висип виник після ГРВІ або прийому аспірину й має типовий вигляд, то проблем немає. Проте існують і атипові форми, також схожим чином можуть серйозніші хвороби: псоріаз, вторинний сифіліс, екзема.

Для діагностики можуть знадобитися:

• загальний та біохімічний аналізи крові;
• тести на венеричні інфекції;
• дерматоскопія;
• гістологічне дослідження фрагмента тканин із вогнища.

Зверніться до Universum clinic: наш спеціаліст проведе всі необхідні дослідження та встановить точний діагноз.

Лікувальні заходи

У першому абзаці ми писали, що для рожевого лишаю Жибера характерне самостійне виліковування. Тобто через кілька тижнів шкіра повертається до свого нормального стану.

Для профілактики ускладнень і щоб допомогти пацієнту, можуть використовуватись:

• протисвербіжні препарати;
• кортикостероїди у формах місцевого застосування;
• спеціальні лосьйони, ванночки;
• фототерапія ультрафіолетовим спектром;
• на період лікування виключається шоколад, цитрусові, кава, алкоголь, молоко, копчені та мариновані продукти.

Коли бляшки поєднуються з явищами ГРВІ та грипу, можуть призначатися противірусні препарати, але в дозах менших, ніж стандартні. Закликаємо не займатися самолікуванням: як правило, саме спроби боротися з рожевим лишаєм Жибера в домашніх умовах призводять до ускладнень (інфекція, екзема, побічні ефекти лікарських препаратів).

Профілактика

Тим, хто вже одного разу переніс рожевий лишай Жибера, лікування та профілактика часто більше не потрібні: у людей формується своєрідний імунітет, випадки повторної появи симптомів дуже рідкісні.

Що стосується профілактики первинних епізодів, то вона полягає в підтримці нормального рівня імунітету:

• займатися фізичною активністю;
• уникати переохолоджень та перегріву;
• контролювати харчування, щоб запобігти гіповітамінозу;
• більше свіжого повітря;
• посилювати захист дихальних шляхів в епідемічному періоді ГРВІ, грипу.

Певне профілактичне значення має вакцинація від грипу та інших респіраторних інфекцій.

Література

1. Singh M. et al. Pityriasis rosea: elucidation of environmental factors in modulated autoagressive etiology and dengue virus infection. Acta Dermatovenerol Alp Pannonica Adriat 2019; 28 (1):15-20.
2. European Handbook of Dermatological Treatments, 2015.
3. Drago F., Broccolo F., Rebora A. Pityriasisrosea: an update with a critical appraisal of its possible herpesviral etiology. J Am AcadDermatol. 2009 Aug;61(2):303-18.
4. Chuh A., Zawar V., Sciallis G., Kempf W. A position statement on the management of patients with pityriasisrosea. J EurAcadDermatolVenereol. 2016 Oct;30(10):1670-1681.