Вітиліго

Вітиліго – аномальний стан шкіри, дерматоз, за якого на тілі з’являються білі плями депігментації, у цих ділянках зменшується кількість меланоцитів. Поширеність суттєва: за різними даними, з такою дисхромією стикається від 0,5 до 2 % населення світу.

Загрози життю патологія не становить, але завдає косметичних дефектів та психологічного дискомфорту. Виникнувши в дитини, вітиліго здатне спричинити психологічну травму та завадити соціальній адаптації вже в зрілому віці. Тож, боротися з депігментацією треба. Дерматолог Universum clinic готовий допомогти людям із вітиліго, і якщо не відновити природну пігментацію шкіри, то значно зменшити помітність аномальних вогнищ.

Причини

Наука точно не знає, чому та або інша ділянка шкіри лишається без меланоцитів і з’являється вітиліго. Вважається, що ця дисхромія – хронічний поліетіологічний дерматоз, у розвитку якого беруть участь різні чинники:

• генетичні особливості, спадковість;
• розлади у функції вегетативної нервової системи;
• аутоімунні процеси;
• інфекційні хвороби; гельмінти;
• проблеми з функцією внутрішніх органів та ендокринних залоз (щитоподібна);
• психоемоційна травма;
• розлади діяльності залоз внутрішньої секреції головного мозку (нейроендокринні порушення)

У різних пацієнтів до появи білих плям призводять різні причини. Наприклад, в одних людей знаходять антитіла до меланоцитів (аутоімунний механізм). В інших – депігментація виникає після стресу чи внаслідок пошкодження периферичного нерва (нейрогенні причини). Трапляються і сімейні випадки вітиліго, що свідчить про роль генів у розвитку процесу.

У кожному окремому випадку треба з’ясовувати, через що виникла проблема.

Симптоми та клінічні прояви

Називати словом хвороба, вітиліго не можна, хоч і симптоми патології, у прямому сенсі, помітні. Патогенез процесу характеризується плямами молочно-білого забарвлення, добре помітними на тлі оточуючої шкіри, котра має нормальний колір.

Улюблена локалізація:

• обличчя, ділянка повік та навколо очей;
• розгинальні поверхні шкіри рук та ніг;
• ділянки колінних та ліктьових суглобів;
• кисті та стопи;
• область сосків та статевих органів;
• плями мають різну форму та розміри;
• чітко відмежовані від оточуючої шкіри;
• схильні збільшуватися в розмірах;
• по краю може виникати запальний обідок;
• свербіж зустрічається не завжди.

Для вітиліго на кінчиках пальців існує окремий термін: lip-tip.

Вогнища на тілі бувають одиничними та множинними. У декого з пацієнтів відзначається вогнищева депігментація волосся, брів. Причому, шкіра в цих ділянках іноді зберігає природний колір.

На кількості вогнищ ґрунтується клінічна класифікація вітиліго:

• фокальна форма з одиничним вогнищем;
• вітиліго слизових оболонок.
• акрофаціальна, з переважним ураженням обличчя;
• універсальний тип, коли поширеність депігментації сягає 80 % шкірних покривів тіла.

Універсальне та акрофаціальне вітиліго належать до категорії генералізованих форм процесу.

Перебіг дерматозу різний. У більшості пацієнтів вітиліго прогресує, депігментація поширюється на нові ділянки шкіри. І, навіть коли процес довгий час «стоїть», така ремісія може будь-якої миті перейти в стадію прогресування.

Особливості процесу в дитячому віці

Вітиліго в дітей частіше має так званий сегментарний характер. Депігментація з’являється в ділянці іннервації будь-якого нерва, часто депігментується волосся. Процес виникає після травм або психоемоційного навантаження, швидко розвивається і, досягнувши певної площі, припиняє прогресування.

Несегментарна форма дерматозу відрізняється появою симетричних плям у типових місцях (обличчя, руки, ноги). Характерна ознака: якщо на тілі є темні родимки, невуси, то навколо них виникає кільцеподібне знебарвлення шкіри – невуси Сеттона.

Діагностика

Як правило, характерні білі ділянки не становлять складнощів у діагностиці. Але встановити сам факт наявності вітиліго недостатньо: потрібно визначити його форму, ступінь ураження шкірних покривів.

Для уточнення діагнозу проводиться:

• ретельне опитування пацієнта та членів його родини щодо таких самих симптомів у родичів;
• дерматологічний огляд;
• опромінення шкіри лампою Вуда для виявлення малопомітних та прихованих вогнищ;
• дерматоскопія та трихоскопія – знебарвлення волосся означає, що вилікувати вітиліго буде складніше;
• у поодиноких випадках – гістологічне дослідження з уражених ділянок шкірного покриву.

Проблема в тому, що подібні симптоми властиві й іншому патологічному процесу, лейкодермі, котра розвивається на тлі шкірної патології, такої, як псоріаз, атопічний дерматит. Тож ретельна діагностика дисхромій шкіри – ключ до успішного лікування.

Лікувальні заходи

Боротися з вітиліго буває непросто, оскільки важливо збільшити в депігментованій зоні кількість меланоцитів і не спровокувати появу меланоми.

Залежно від виду дисхромії та її ймовірної причини використовуються:

• препарати міді та заліза;
• екстракт плаценти;
• глюкокортикостероїди;
• метилдопа;
• системне та локальне застосування антиоксидантів.

Для кращих результатів у боротьбі з вітиліго, лікування медикаментами доповнюється фотохіміотерапією (ПУВА-терапія). Принцип її в тому, щоб опромінювати дерму ультрафіолетовим діапазоном з одночасним використанням фотосенсибілізувальних засобів. Така методика дає змогу зберегти ті меланоцити, котрі залишилися, стимулює їх розмноження і синтез пігменту.

Практика доводить, що на лікування краще реагують свіжі вогнища вітиліго, тому чим раніше звернутися до клініки, тим швидше дерматолог допоможе досягти очікуваного ефекту. Для цього потрібно індивідуально підібрати параметри фототерапії та її медикаментозний супровід.

Зверніться до дерматолога в Universum clinic: ми допоможемо зупинити прогресування вітиліго і зробити осередки малопомітними, без ризиків для здоров’я. У разі необхідності – підберемо косметичні процедури, що допоможуть приховати депігментацію на час лікування.

Література

1. Наказ МОЗ України від 08.05.2009 № 312 “Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання”.
2. Taieb A., Picardo M. Epidemiology, definitions and classification. In: Vitiligo, Springer Publisher, Berlin-Heidelberg, 2010. - с.13-24.
3. Bergqvist C, Ezzedine K. Vitiligo: A Review. Dermatology. 2020;236(6):571-592. doi: 10.1159/000506103. Epub 2020 Mar 10. PMID: 32155629.
4. Frisoli ML et al. Vitiligo: Mechanisms of Pathogenesis and Treatment. Annu Rev Immunol. 2020 Apr 26;38:621-648. doi: 10.1146/annurev-immunol-100919-023531. Epub 2020 Feb 4. PMID: 32017656.
5. Kakourou T. Vitiligo in children. World J Pediatr. 2009 Nov;5(4):265-8. doi: 10.1007/s12519-009-0050-1. Epub 2009 Nov 13. PMID: 1991114