Дуоденіт

Дуоденіт – гостре або хронічне запалення дванадцятипалої кишки (ДПК, лат. – duodenum), початкового відділу тонкого кишківника. Особливість патології в тому, що вона дуже поширена, але часто пов’язана з іншими хворобами травної системи (гастрит, виразкова хвороба).

До окремої категорії, дуоденіти винесені через те, що ендоскопічно запалення дванадцятипалої кишки знаходять майже в кожної п’ятої дорослої людини (від 19,4 до 23,1 %). Більшість пацієнтів при цьому не скаржаться на розлади травлення, або не надають значення наявним симптомам. Як наслідок – звертаються по допомогу, коли розвивається вже гастродуоденіт або виразкова хвороба (ВХ). До 85 % випадків виразкової хвороби дванадцятипалої кишки супроводжуються запаленням ДПК, його також знаходять у 30 % усіх хворих гастроентерологічного профілю.

Причини

Серед усіх хворих на дуоденіти, гострий перебіг зустрічається приблизно в 6 % пацієнтів, а решта 94 % припадає на хронічний. Причини цих двох різновидів патології, у принципі, однакові. Якщо пошкоджувальні чинники діють короткий час, розвивається гострий процес, у разі тривалого впливу цих факторів – хронічний.

Типові причини гострого первинного дуоденіту:

• дискінезія жовчовивідних шляхів – у дванадцятипалу кишку відкривається протока, через яку до кишківника потрапляє жовч, та її кислоти можуть потрапляти в початковий відділ ДПК, спричиняти там запалення;
• харчові токсикоінфекції;
• вживання всередину токсичних, подразнювальних речовин;
• травма слизової оболонки ДПК твердими предметами з наступним дуоденітом (характерно для дітей, котрі ковтають ґудзики, монети);
• гастрит – до захворювання призводить закидання кислого шлункового соку;
• порушення харчування, через які шлунок синтезує забагато кислоти;
• куріння та жування тютюну, інших смоловмісних сумішей та аерозолів (кальян).

Є і вторинна форма захворювання. Її причиною майже завжди є інфекція Helicobacter pylori (H. pylori).

Крім хелікобактера, до вторинного дуоденіту призводять:

• виразка шлунку;
• панкреатит;
• паразитарні ураження (лямбліоз);
• харчова непереносність;
• застосування антибіотиків та супутній цьому дисбактеріоз;
• порушення функції нирок (уремія).

Проблема в тому, що пацієнтам, та й лікарям, не завжди вдається вчасно розпізнати патологію. Симптоматика або мізерна, або замаскована іншою патологією ШКТ, Цим пояснюється, те що до 20 % людей навіть не підозрюють, що в них запалена дванадцятипала кишка або якийсь із її відділів. Тому й діагностика дуоденіту не завжди проводиться вчасно. 

Симптоми

Прояви дуоденіту залежать від його форми та масштабу запалення. Клінічні форми: поверхневий (з ерозіями або без) та атрофічний. За поширеністю:

• бульбіт, запалення обмежене початковим відділом ДПК, її цибулиною;
• ураження дистального відділу, ближче до худої кишки;
• папіліт – запалення тільки в ділянці сосочка, через який у кишківник надходять жовч і сік підшлункової залози;
• дифузний процес з ураженням усіх відділів дванадцятипалої кишки.

Відповідно, залежно від типу патології, відрізнятиметься і вираженість симптомів процесу.

Типові симптоми дуоденіту:

• біль в епігастрії, у разі гострого варіанту – сильний, при хронічному – такий, що тягне, ниючий, періодичний;
• біль з’являється або посилюється через 1–2 години після їжі;
• відчуття тяжкості в животі;
• різного ступеня нудота, посилене виділення слини, можливе блювання;
• напади слабкості, пітливості;
• печія;
• характерна сезонність – посилення симптомів восени та навесні.

Як видно, симптоматика може не завдавати серйозного занепокоєння, тому люди рідко звертаються з такими скаргами по консультацію до лікаря. Ситуація змінюється, коли дуоденіт набуває дифузного характеру або загострюється. Але й тоді хвороба схожа на виразку дванадцятипалої кишки або проблеми з печінкою, підшлунковою.

На жаль, запалення сосочка (папіліт) може призвести до порушення відтоку жовчі та секрету підшлункової залози. А це – прямий привід до важкого панкреатиту та холециститу.

Зустрічається і важкий флегмонозний дуоденіт: сильний біль у животі, лихоманка, блювання, слабкість. Це небезпечний стан, за розвитку якого необхідна термінова медична допомога.

Діагностика

Рекомендуємо звертатися до гастроентеролога в разі появи будь-яких неприємних відчуттів у ділянці живота: своєчасне обстеження допоможе виявити патологію на ранній стадії, поки вона не завдала серйозної шкоди організму.

Враховуючи, що дуоденіт дуже часто поєднується з іншими хворобами шлунково-кишкового тракту, пацієнтів треба обстежувати якомога уважніше.

В Universum clinic проводиться весь комплекс діагностичних процедур:

• ретельне лікарське опитування та огляд;
• загальний та клінічний аналізи крові;
• УЗД органів черевної порожнини;
• рентгенологічні дослідження із контрастом;
• тести на хелікобактерну інфекцію;
• ФЕГДС – фіброезофагогастродуоденоскопія, за необхідності – з біопсією.

Найбільш цінну інформацію надає ФЕГДС. Обстеження проводиться фахівцем із мінімальним дискомфортом для пацієнта. Сучасна апаратура клініки дає змогу виявити та встановити форму захворювання, одночасно виявляє супутні гастрит, виразку, рефлюкс-езофагіт. Отже, ми лікуємо не тільки дуоденіт: лікування планується так, щоб усунути і причину, і наслідки хвороби.

Лікування дуоденіту

За ідеального випадку, коли людина звернулася вчасно, та окрім дванадцятипалої кишки, більше нічого не вражено, терапія досить проста:

• харчування за принципами лікувального столу 1-а, потім – 1-б (за аналогією з гастритом);
• їжа перетерта, невеликі порції, харчування 5–6 разів у день;
• антациди;
• протимікробні засоби та антибіотики в разі виявлення Helicobacter pylori;
• спазмолітики;
• інгібітори протонної помпи;
• блокатори H2-гістамінових рецепторів;
• прокінетики для нормалізації перистальтики, у разі дискінезії;
• пробіотики;
• вітамінотерапія.

Досягти успіху можна тільки завдяки виявленню та лікуванню супутньої патології травної системи. Отже, курс для кожного нашого пацієнта, лікарі складають індивідуально.

Полегшення симптомів відчувається вже через перші кілька днів від початку терапії. Щоби підтвердити одужання, рекомендується контрольна ФЕГДС.

Профілактика захворювання

Щоб запобігти дуоденіту, необхідно уникати всього, що здатне спричинити розлади травлення:

• харчуватися регулярно, збалансовано та повноцінно;
• не їсти на ходу, ковтаючи великі шматки їжі;
• уникати гострих, багатих на спеції страв;
• дотримуватися психоемоційного спокою, досхочу спати;
• відмовитися від вживання алкоголю, куріння;
• регулярно обстежуватися щодо глистяних інвазій, навіть якщо вдома немає тварин.

Для профілактики загострень хронічного процесу, потрібно дотримуватися тих же, наведених вище заходів. Відповідно до рекомендацій лікаря, проводити протирецидивні курси навесні та восени. Й обов’язково стежити за загостренням тієї патології, на тлі якої розвинувся дуоденіт (панкреатит, холецистит, виразкова хвороба та гастрити).

Реабілітація

Гострий дуоденіт, зазвичай, завершується повним одужанням упродовж 6–8 днів терапії. З хронічним усе складніше, тому що на нього вже нашаровуються інші захворювання шлунково-кишкового тракту, і курс лікування буде тривати довше.

У періоді реабілітації, медики рекомендують дотримуватися дієти та уникати чинників, здатних спричинити загострення.

Що стосується харчування, то на початку хвороби або під час її загострення, меню потрібно коригувати. Так, коли людину непокоїть дуоденіт, дієта має складати:

• до 80–100 г нежирного м’яса на добу;
• до 100 г жирів, переважно рослинних;
• близько 200 г вуглеводів;
• приблизно 1,5 літра негазованої води;
• їжа тепла, комфортної температури.

Меню складається за такими принципами:

• нежирні молочні та кисломолочні продукти;
• «вчорашній» хліб із пшеничного борошна;
• відварене нежирне м’ясо;
• каші напівв’язкої консистенції (крім пшоняної та кукурудзяної);
• ніяких спецій, нічого гострого, кислого, маринованого, квашеного;
• відмовитися від соусів, кетчупу, майонезів;
• яйця варені некруто або в мішечок;
• супи не на м’ясних бульйонах, слизоподібної консистенції з крупами, можна додати молочно-яєчну суміш.

Лікар клініки допоможе скласти персональну дієту, з огляду на загальний стан пацієнта, форму захворювання та наявність супутньої патології. Загалом же ж, список дозволених та заборонених продуктів при дуоденіті аналогічний переліку для пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки.

Після одужання та в стадії ремісії, суворі обмеження скасовуються, та меню суттєво розширюється. Однак потрібно стежити за собою, і в періоди ймовірного загострення (весна та осінь), повертатися до щадної дієти.

Література

1. M.M. Walker, N.J. Talley, Duodenitis, Editor(s): Leonard R. Johnson, Encyclopedia of Gastroenterology, Elsevier, 2004, Pages 653-654, ISBN 9780123868602, https://doi.org/10.1016/B0-12-386860-2/00199-4.
2. Venables CW. Duodenitis. Scand J Gastroenterol Suppl. 1985;109:91-101. doi: 10.3109/00365528509103941. PMID: 3895392.
3. Walker MM, Talley NJ. The Role of Duodenal Inflammation in Functional Dyspepsia. J Clin Gastroenterol. 2017 Jan;51(1):12-18. doi: 10.1097/MCG.0000000000000740. PMID: 27811629.
4. Madsen JE, Vetvik K, Aase S. Helicobacter-associated duodenitis and gastric metaplasia in duodenal ulcer patients. APMIS. 1991 Nov;99(11):997-1000. doi: 10.1111/j.1699-0463.1991.tb01291.x. PMID: 1683540.
5. Corachan M, Oomen HA, Sutorius FJ. Parasitic duodenitis. Trans R Soc Trop Med Hyg. 1981;75(3):385-8. doi: 10.1016/0035-9203(81)90098-5. PMID: 7324106.