Поверхневий гастрит

Поверхневий гастрит – хронічне запальне захворювання шлунка, за якого клітини, котрі вистилають внутрішню поверхню органу, зберігають свою функціональність або працюють надмірно активно.

Такий варіант гастриту має кілька синонімів: неатрофічний, гіперсекреторний, тип B, еритематозно-ексудативний. Ця ж патологія раніше мала назву «катар шлунка».

Деякий час захворювання може мати безсимптомний перебіг, або ж проявлятися з мінімальним дискомфортом, через що його ігнорують. І дарма: неатрофічний гастрит здатен прогресувати у виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, в атрофічний гастрит, небезпечний трансформацією в рак.

Причини

За Сіднейсько-Х’юстонською класифікацією, поверхневий гастрит належить до категорії B, що безпосередньо вказує на його причину: інфекцію Helicobacter pylori.

Хелікобактерна інфекція стає причиною 85–90 % випадків захворювання. Бактерії самі собою спричиняють запалення слизової оболонки, котра спочатку посилює свою функцію, а згодом виснажується та атрофується.

Крім H. pylori, причинами поверхневого гастриту стають:

• початкові стадії дифузного токсичного зоба;
• гіперфункція паращитоподібних залоз (гіперпаратиреоз);
• нерегулярне харчування, перекушування «на ходу»;
• хвороба Іценка-Кушинга;
• порушення перистальтики кишківника, закидання до шлунку ферментів підшлункової залози з кишківника;
• вживання нікотину в будь-якому вигляді;
• шкідливі умови праці в атмосфері пилу, вугілля, металів, кислот та лугів;
• вживання алкоголю;
• зловживання гострим перцем, спеціями.

Іноді причиною неатрофічного гастриту стають алергени, продукти, щодо яких людина має харчову непереносність.

Через сучасний ритм життя, уникнути всіх провокативних чинників неможливо. Особливо тих, що стосуються харчування. Запрошуємо на консультацію гастроентеролога Universum clinic всіх, для кого нерегулярне харчування стало нормою життя, або в основі меню – копченості та маринади. Навіть якщо за відчуттями, зі шлунком поки що все гаразд.

Симптоми

Особливість такого виду запалення в цьому, що клітини слизового шару зберігають здатність виконувати свою функцію. Вони синтезують захисний слиз, секретують соляну кислоту. Цим зумовлено те, що в багатьох людей захворювання деякий час має безсимптомний або малосимптомний перебіг.

Унаслідок прогресування хвороби, захисні ресурси виснажуються, у шлунку виникає надлишок соляної кислоти, гіперхлоргідрія. І тоді вже людину починають турбувати симптоми поверхневого гастриту:

• біль у верхній частині живота, під ложечкою;
• характер болю такий, що тягне, смокче;
• болить періодично, не постійно;
• біль частіше виникає натще, рідше – через 1,5 години після їжі;
• регулярна печія;
• на порожній шлунок може виникати нудота, дискомфорт у верхній частині живота;
• відрижка з кислим присмаком натще та після їжі;
• стаються закрепи;
• біль посилюється в разі натискання в епігастральній ділянці, у верхній частині живота.

Апетит збережений, закрепи люди схильні сором’язливо ігнорувати або намагаються лікувати їх самостійно. Через це, діагностика та лікування поверхневого гастриту запізнюються, і пацієнти звертаються до клініки на стадії атрофії слизової оболонки шлунка. Хоча в тому, щоб встановити діагноз поверхневого гастриту немає нічого складного.

Діагностика

Скарги пацієнта та результати лікарського огляду часто дають фахівцеві змогу припустити правильний діагноз. Але за симптомами, з поверхневим гастритом, мають схожість виразкова хвороба шлунка та гастродуоденіт.

Для верифікації діагнозу, міжнародні протоколи рекомендують інструментальне дообстеження. У клінічній практиці застосовуються:

• фіброезофагогастродуоденоскопія (ФГДС) – ендоскопічна процедура, завдяки якій лікар візуально бачить вогнища запалення, їх розташування на стінці органу, поширеність;
• тести на інфекцію Helicobacter pylori (уреазний, імунохімічний або аналіз стільця);
• УЗД органів черевної порожнини для виявлення супутньої патології;
• рентгенологічні обстеження шлунка із контрастом;
• гістологічне дослідження проб тканин з осередків запалення (біопсію проводять під час ФГДС);
• оцінювання секреції соляної кислоти клітинами слизової.

Надважливу діагностичну цінність має ФГДС: сучасне обладнання та досвід лікаря клініки дають змогу провести процедуру з мінімальним дискомфортом для пацієнта.

Спеціаліст побачить характер процесу, масштаби, клінічні характеристики. У разі необхідності – одразу бере пробу тканин для патоморфологічного дослідження.

Не менш цінний діагностичний момент – тести на хелікобактерну інфекцію. Тому що саме від їхніх результатів залежить, яку тактику обере лікар для лікування неатрофічного запалення слизової оболонки шлунка.

Лікувальні заходи

Тут усе залежить від причини та ступеня вираженості процесу. Якщо тести на Helicobacter pylori негативні, то буває достатньо усунути провокативні чинники: нормалізувати режим харчування, відмовитися від продуктів, корі подразнюють шлунок тощо.

Однак хелікобактерна інфекція виявляється в багатьох хворих, тому часто потрібна комплексна терапія:

• боротьба з H. pylori, для чого розроблено кілька схем ерадикації збудника;
• лікувальне харчування за столом № 1б, їжа має бути теплою, не гарячою;
• продумана протизапальна терапія;
• нормалізація моторики шлунка;
• корекція гіперсекреції соляної кислоти;
• зміцнення механізмів синтезу захисного слизу;
• стимуляція репаративних процесів клітин слизової оболонки;
• фізіотерапевтичні процедури.

Особлива увага приділяється нормалізації синтезу соляної кислоти. На жаль, хворі часто обмежуються лише цим, та приймають препарати, котрі широко рекламуються в медіа. Це неправильно: так можна лише тимчасово усунути симптоми хвороби, але не вилікувати її. Ба більше, нераціональне застосування антацидних засобів може призвести до атрофічного гастриту.

Профілактика захворювання

На перший погляд, усе просто: уникнути зараження Helicobacter pylori, виключити вплив чинників ризику Насправді, поширеність гелікобактерної інфекції така, що бактерії виявляються практично у всіх людей.

Дійсно ефективними методами профілактики хронічного поверхневого гастриту, є:

• збереження режиму харчування;
• збалансоване та повноцінне меню;
• насичення раціону свіжою зеленню та овочами;
• мінеральні негазовані води;
• відмова від куріння та вживання алкоголю;
• раціональний режим роботи без зриву добових ритмів;
• адекватні фізичні навантаження.

Також важливо звертати увагу на сигнали, котрі подає організм і вчасно звертатися до клініки для лікування захворювань та розладів шлунково-кишкового тракту.

Реабілітація

Після курсу терапії, щоб максимально подовжити період ремісії, необхідно й надалі приймати ліки, котрі призначив лікар для закріплення досягнутого ефекту. Щоби переконатися в одужанні від Helicobacter pylori, треба повторно пройти тести через кілька тижнів після стихання симптомів. Також велике значення має дієта при поверхневому гастриті: у стадії загострення, їжа допомагає швидше одужати, у стадії ремісії – підтримувати здоров’я слизової оболонки шлунка.

Орієнтовний список продуктів, корисних для пацієнта з неатрофічним гастритом:

• варене нежирне м’ясо, риба;
• проварена картопля;
• макаронні вироби, зварені до повної готовності;
• будь-які каші, крупи;
• молочні продукти, включно з не кислою сметаною, сиром, ряжанкою;
• хлібобулочні вироби «вчорашні», краще з пшеничного борошна;
• яйця некруто або в мішечок;
• не міцні чай та кава, негазовані лужні або нейтральні мінеральні води;
• пропарені та печені фрукти;
• уникати переїдання, організувати 4–5 прийомів їжі на день із помірним розміром порції;

І, зрозуміло, виключити вживання нікотину в будь-якому вигляді: ця речовина спричиняє спазм судин і пригнічує захисні механізми слизової оболонки шлунка.

Щодо алкоголю, то тут рекомендації індивідуальні: запитайте про це на прийомі у фахівця в клініці.

Література

1. Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на хронічний гастрит. Наказ МОЗ України від 13.06.2005 № 271, м. Київ.
2. Dong T et all. Gastric bacteria as potential biomarkers for the diagnosis of atrophic gastritis. Mol Biol Rep. 2023 Jan;50(1):655-664. doi: 10.1007/s11033-022-08001-z. Epub 2022 Nov 12. PMID: 36371556.
3. Cherry DJ, Fung WP, Matz LR. Gastric acid secretion in chronic atrophic gastritis and chronic (superficial) gastritis. Med J Aust. 1977 May 28;1(22):813-4. doi: 10.5694/j.1326-5377.1977.tb131141.x. PMID: 887004.
4. Sipponen P et all. Chronic nonatropic ('superficial') gastritis increases the risk of gastric carcinoma. A case-control study. Scand J Gastroenterol. 1994 Apr;29(4):336-40. doi: 10.3109/00365529409094845. PMID: 8047808.
5. Bujanda L. The effects of alcohol consumption upon the gastrointestinal tract. Am J Gastroenterol. 2000 Dec;95(12):3374-82. doi: 10.1111/j.1572-0241.2000.03347.x. PMID: 11151864.