Гонорея

Гонорея (трипер) – поширена інфекція, що передається статевим шляхом (ІПСШ). Спричиняють її бактерії Neisseria gonorrhoeae, котрі належать до категорії диплококів.

Захворювання небезпечне, оскільки гонококи вражають не лише чоловіків та жінок, а й дітей. Можуть поселятися на слизових оболонках сечостатевих шляхів та внутрішніх статевих органів, інфікують кон’юнктиву очей, епітелій дихальної системи. Хвороба часто поєднується з іншими ІПСШ (трихомоніаз, хламідіоз). На жаль, усе частіше виявляється стійкість збудників до традиційних антибіотиків, тому для успішного лікування потрібен індивідуальний підхід та спеціалізовані обстеження.

Пропонуємо звернутися до Universum clinic за найменшої підозри на венеричну інфекцію. Наш лікар допоможе встановити правильний діагноз, підбере ефективний курс терапії з лабораторним підтвердженням одужання.

Як передається гонорея

Переважний шлях передачі інфекції – незахищені статеві контакти. Патогенні мікроорганізми, потрапивши на епітелій, за 10–15 хвилин заглиблюються в тканини й, після інкубаційного періоду тривалістю 24–48 годин, спричиняють запальний процес.

Значущі шляхи передачі гонореї:

• незахищені статеві зв’язки (оральний, анальний, традиційний секс);
• поцілунки (через слину);
• петтінг (пестощі руками);
• предмети побуту (мочалки, сидіння унітаза).

Дуже небезпечною є інфекція для немовлят, котрі заражаються в родових шляхах інфікованої гонококами матері: запалення кон’юнктиви очей у них може призвести до незворотної сліпоти. Також інфікування очей у дорослих та дітей може статися через забруднені мікроорганізмами руки.

Проблема в тому, що гонококи пригнічують імунітет у місці впровадження, через що запальний процес часто залишається непоміченим. А до лікаря людина звертається тоді, коли свіжа гонорея вже перейшла в хронічну (понад 2 місяці з моменту зараження), і вже з’являються ускладнення інфекції.

Загальні симптоми гонореї

Свою другу назву, трипер, захворювання отримало через характерне виділення гною з уретри: від німецького слова trophen – «крапля». І справді: у разі статевого шляху зараження, першим симптомом гонореї будуть виділення зі статевих органів, але потрібно пам’ятати, що симптоматика залежить від шляху інфікування.

Свіжий процес

Типові симптоми, котрими проявляється гонококова інфекція, виникають через 1–2 доби після зараження:

• печіння, свербіж в області уретри – уретрит (характерно для чоловіків);
• у жінок запалюється піхва, розвивається вагініт;
• зі статевих органів спостерігаються виділення гною, іноді мізерні, помітні вранці на білизні та простирадлі;
• біль у прямій кишці, домішки слизу та гною в стільці – гонорейний проктит;
• сухість та біль у горлі, першіння – фарингіт у разі орального шляху зараження;
• закисають повіки, боляче дивитися на світло, з очей виділяються сльози та гній – гонококовий кон’юнктивіт.

На жаль, така помітна клінічна картина відзначається лише у 40 % хворих людей. У решті 60 % випадків зараження, інфекційний процес проходить малопомітно, мляво, торпідно.

Жінкам та чоловікам буде не зайвим звернутися до клініки для анонімного обстеження через 2–3 дні після епізоду незахищеного інтимного контакту. Це дозволить виявити захворювання на ранній стадії, або ж дасть впевненість у власному здоров’ї.

Симптоми хронічної гонореї

Упродовж 1–4 тижнів після зараження, гонококи поширюються по статевих шляхах і обсіменяють репродуктивні органи.

Несвіжа гонорея в чоловіків спричиняє тотальний уретрит, простатит, везикуліт та орхоепідидиміт:

• крапельні виділення гною з уретри, печіння під час сечовипускання;
• біль під час ерекції, еякуляції;
• дискомфорт у промежині, утруднення сечовипускання;
• болючість в одному або обох яєчках, набряк мошонки;
• біль у паху, котрий віддає в поперек.

У жінок, давня гонорея проявляється вульвовагінітом, уретритом, циститом, ендометритом і сальпінгоофоритом:

• проблеми із сечовипусканням;
• гнійні чи слизово-гнійні білі, кровомазання;
• тягнучий або переймоподібний біль унизу живота, порушення місячного циклу.

Тяжкий варіант трипера в жінок – запалення порожнини таза (пельвіоперитоніт): лихоманка, сильний біль внизу живота, блювання.

Необхідно враховувати, що ці симптоми можуть в однієї людини відмічатися як поодинці, так і в комбінації кількох одразу. Крім того, зазвичай, прояви мають різну вираженість, а в разі хронічного перебігу, загострення хвилеподібно змінюються періодами хибного благополуччя.

Не можна відкладати візит до лікаря в разі появи хоча б однієї із зазначених ознак. Спеціаліст Universum clinic допоможе в діагностиці та лікуванні, захистить від важких наслідків інфекції.

Ускладнення гонореї

Запалення, спричинене гонококами, не припиняється ні на хвилину. В уражених ділянках тіла утворюються спайки, рубці, порушується функція обсіменених бактеріями органів.

Гонорейний процес, якщо його не діагностувати й не лікувати, здатен призвести до суттєвих наслідків:

• утворення скупчень гонококів у тканинах, куди погано проникають лікарські засоби;
• рубцеві зміни, спайки сечовипускного каналу, маткових труб, яєчників, простати, яєчок;
• уражається сечовивідна система із розвитком хронічного циститу, пієлонефриту;
• запалюються суглоби, зокрема – колінний;
• у випадку ураження очей можлива сліпота.

Тяжкі ускладнення спричиняє гонорея в жінок: спайки в маткових трубах і запалення яєчників можуть стати причиною стійкого безпліддя. Навіть після того, як інфекцію вдається вилікувати.

Діагностика

Кваліфікований лікар визначить наявність хвороби за результатами опитування пацієнта, збору скарг та огляду: у деяких випадках цього достатньо для початку лікування.

Щоби підтвердити діагноз, здається аналіз гонорею. Як правило, це – мазок з уретри, котрий робиться в день звернення. Головне – не мочитися за 3–4 години до того, як потрібно буде здати зразок.

Одночасно з мікроскопією робиться посів матеріалу на живильні середовища. Це дослідження остаточно знімає всі питання щодо діагнозу та дає можливість визначити, до яких препаратів мікроорганізми несприйнятливі, а які будуть максимально ефективними.

Аналізи крові щодо трипера малоінформативні та проводяться тільки, якщо лікар вважає за потрібне уточнити деякі деталі (наприклад – виявити супутні інфекції).

Сучасний, швидкий та точний спосіб діагностики – ПЛР тест. Дослідження проводиться впродовж дня та дає змогу встановити діагноз навіть за невеликої кількості збудників.

Лікування гонореї

Останніми роками спостерігається тенденція, що мікроорганізми можуть виявитися стійкими до низки антибіотиків, тому пацієнтам із підтвердженим діагнозом гонорея, лікування потрібне комплексне, складене за індивідуальним планом.

Лікар Universum clinic складає курс, орієнтуючись на дані лабораторних тестів та стан організму кожного окремого пацієнта.

У схемі лікування можуть застосовуватися:

• антибіотики, до яких Neisseria gonorrhoeae зберегли чутливість;
• імуномодулятори;
• гонококова вакцина;
• ферментні препарати;
• вітамінотерапія.

Часто виникає потреба в проведенні заходів місцевого лікування:

• заливання лікарських розчинів у піхву, в уретру;
• вагінальні та ректальні свічки;
• краплі й мазі за ураження очей.

Для боротьби з ускладненнями використовуються фізіотерапевтичні методи: масаж та електрофорез простати, лазеротерапія. Щоб усунути спайки, може знадобитися хірургічне втручання – адгезіолізис.

Профілактика гонореї

Захиститися від гонококової інфекції не так складно. Потрібно лише дотримуватися трьох принципів:

• уникати випадкових статевих контактів;
• користуватися презервативами;
• за появи будь-яких сумнівів у своєму здоров’ї – звернутися до фахівця для обстеження та лікування.

Лікар Universum clinic делікатно та анонімно допоможе встановити діагноз, призначить лікування та забезпечить контроль за його ефективністю.

Література

1. Unemo, Magnus et al. “Gonorrhoea.” Nature reviews. Disease primers vol. 5,1 79. 21 Nov. 2019, doi:10.1038/s41572-019-0128-6
2. Unemo, Magnus, and William M Shafer. “Antimicrobial resistance in Neisseria gonorrhoeae in the 21st century: past, evolution, and future.” Clinical microbiology reviews vol. 27,3 (2014): 587-613. doi:10.1128/CMR.00010-14
3. Chue, P W. “Gonorrhea-its natural history, oral manifestations, diagnosis, treatment, and prevention.” Journal of the American Dental Association (1939) vol. 90,6 (1975): 1297-1301. doi:10.14219/jada.archive.1975.0246