Трихомоніаз

Трихомоніаз (трихомоноз) – одне із захворювань, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Інфекція поширена, хворіють на неї як чоловіки, так і жінки. Збудники – трихомонади (Trichomonas vaginalis) – належать до категорії найпростіших джгутикових, через що діагностика та лікування трихомоніазу мають свої особливості.

Зокрема, інфекція не піддається лікуванню антибіотиками. Крім того, патогенні для людини трихомонади можуть зберігати в собі збудників інших ІПСШ, таких, як бактерії гонококів, хламідії. Через це, якщо трихомоніаз лікувати неправильно, часто трапляються рецидиви венеричних захворювань.

Види трихомоніазу

Як і інші венеричні інфекції, трихомоноз може мати різний перебіг. У дерматовенерології виділяють три клінічні варіанти хвороби:

1. Свіжий, коли від моменту зараження пройшло менше ніж 2 місяці.
2. Хронічний, із давністю інфікування понад 8 тижнів.
3. Латентний (безсимптомне трихомонадоносійство).

Щоб оцінити активність процесу, свіжий трихомоніаз ще поділяють на три фази:

• гостра, з вираженими й помітними симптомами;
• підгострий варіант, коли прояви не виражені, змазані;
• торпідне запалення, коли збудники в організм потрапили, але себе не проявляють.

За тяжкістю захворювання виділяють ускладнений і неускладнений трихомоніаз.

Торпідний та підгострий перебіг хвороби – часта причина того, що процес стає хронічним. Здебільшого саме такі люди сприяють поширенню венеричної інфекції, самі про те не підозрюючи.

Через таку особливість, високої цінності набувають періодичні обстеження в дерматовенеролога. В Universum clinic можна анонімно пройти діагностику трихомонозу та інших ІПСШ, тим самим людина захистить своїх близьких від зараження, а себе – від ускладнень хвороби.

Патогенез та симптоми трихомоніазу

Захворювання має низку особливостей, які досвідчені дерматовенерологи знають та враховують:

1. Висока заразність. На поверхні T. vaginalis є спеціальні рецептори, котрі зв’язують мікроорганізм з епітелієм уже через кілька хвилин після зараження.
2. Значна вірулентність. Трихомонади руйнують еритроцити, знижують активність тканинного імунітету, відкривають ворота збудникам інших ІПСШ.
3. Резистентність до імунної відповіді: імунні клітини не можуть знищити збудників та гинуть самі, унаслідок чого виникає підгострий запальний процес.
4. Схильність до хронічного перебігу. Прояви інфекції малопомітні, приховані. Але хвора людина заражає інших, наприклад, під час незахищених статевих контактів.

Якщо процес не помітити або проігнорувати, виникають ускладнення: утворення спайок, стійкі порушення з боку репродуктивних органів. Трихомоніаз у чоловіків може навіть стати причиною безпліддя.

Симптоматика різних форм трихомоніазу

Мішенню для патогенних Trichomonas vaginalis є епітеліальні клітини сечостатевої системи людини. Заражаються люди, зазвичай, під час незахищеного статевого акта. Мікроорганізми вже за кілька хвилин міцно зв’язуються з рецепторами на клітинах уретри чи піхви й починають розмножуватися.

Інкубаційний період трихомоніазу становить 5–7 днів, хоча може коливатися від 3 діб до 2 тижнів. Після чого починається запальний процес.

Зазвичай, страждає сечостатева система. Але може бути й трихомонадне ураження прямої кишки, ротової порожнини.

Симптоми в чоловіків

У сильної статі трихомонади спочатку вражають сечівник, звідки потім поширюються по інших органах сечостатевої системи.

Ознаки захворювання:

• уретрит – печіння під час сечовипускання, часті позиви «по-маленькому»;
• баланопостіт – запалення головки та крайньої плоті, біль, плями та виразки, неприємний запах у разі оголення головки;
• простатит – дискомфорт у ділянці промежини, утруднення під час сечовипускання, тонкий і слабкий струмінь сечі;
• везикуліт, епідидиміт – запалення яєчок та їхніх придатків, проявляється тупим болем в ділянці паху, мошонки, втратою задоволення від еякуляції.

Торпідний процес у чоловіків перебігає без скарг. Зранку можна помітити мізерні виділення із сечівника, менше, ніж при гонореї. Також вранці бувають склеєні губки уретри.

Симптоми в жінок

Першим органом, котрий атакують трихомонади, стає піхва.

Потім, як і в ситуації з чоловіками, паразити поширюються сечостатевою жіночою системою.

Симптоми, котрі повинні насторожити щодо трихомонадної інфекції:

• свербіж, печіння, біль коло входу до піхви, набряк та виразки шкіри статевих губ – вульвіт;
• припухлість біля входу до піхви, серозні та гнійні виділення, біль – бартолініт;
• рясні, рідкі, часто пінисті, блідо-жовтого або жовтуватого кольору білі, іноді із сіруватим відтінком, з неприємним запахом, інколи з домішкою крові – кольпіт, вагінальне запалення;
• біль, свербіж, печіння в піхві та внизу живота – цервіцит і ендоцервіцит;
• розлади менструацій, біль внизу живота різної інтенсивності – ендометрит, сальпінгоофорит;
• почастішання позивів до туалету, печіння та біль під час сечовипускання – цистит.

Іноді трихомоніаз у жінок може проявлятися виникненням кондилом, схожих на папіломавірусну інфекцію.

Ще одна особливість жіночого трихомонозу – трапляється багато випадків, коли захворювання має безсимптомний перебіг. Але, навіть за відсутності скарг, запалення триває, і, з ураженням маткових труб, може призвести до безпліддя.

Діагностика трихомоніаз

З огляду на те, що чоловіки та жінки часто хворіють на трихомоноз без симптомів, рекомендується щорічно проходити огляд у дерматовенеролога. Особливо важливо робити це людям, котрі ведуть не зовсім впорядковане статеве життя. Обов’язково потрібно обстежитися жінкам на етапі планування вагітності або якщо довгоочікуване зачаття довго не відбувається. І, звичайно, консультація фахівця необхідна, якщо в людини виникають ознаки запалення з боку органів сечостатевої системи.

Через те, що трихомонади – не бактерії, то до них треба застосовувати особливі підходи.

Спеціаліст Universum clinic підбере оптимальний діагностичний алгоритм. Для цього в клініці застосовуються:

• мікроскопія зразка тканин з уретри, шийки матки, піхвовий мазок;
• культуральне дослідження – дуже точний, але тривалий метод вирощування трихомонад на спеціальному поживному середовищі;
• імунологічні методи для швидкої діагностики антитіл у крові пацієнтів;
• імунофлюоресценція, імуноферментний аналіз, ПЛР (полімеразно-ланцюгова реакція);
• УЗД органів репродуктивної системи та малого таза для виявлення спайкових ускладнень трихомоніазу.

Ретельне обстеження із застосуванням провокаційних проб (наприклад – з алкоголем) дає нашим лікарям змогу поставити точний діагноз пацієнтові та його статевому партнеру. Навіть, якщо це приховане, непомітне трихомонадоносійство.

Методики лікування трихомоніазу

Оскільки збудники належать до категорії паразитів, антибіотики на них не діють. Потрібно підбирати антипротозойний засіб. Який саме препарат вибрати, нам підказують результати аналізів: вони вказують, до яких ліків паразити стійкі, а який засіб буде щодо них найбільш ефективним.

Щоби досягти ефекту й уникнути рецидиву, необхідно використовувати комплексний підхід:

• етіотропне лікування антипротозойними засобами системно та місцево;
• імунокорекція;
• біостимулятори та вітамінні препарати;
• ферментні препарати для лікування спайок за наявності ускладненого трихомонозу.

Коли обстеження підтверджує трихомоніаз, лікування кожній людині підбирається індивідуально. Лікар Universum clinic враховує стать, вік хворого, форму захворювання, наявність ускладнень і, обов’язково, – супутніх ІПСШ.

Профілактика трихомоніазу

Головне, що потрібно зробити – максимально зменшити ризик зараження. Для цього:

• уникати випадкових статевих зв’язків;
• застосовувати методи бар’єрної контрацепції (презервативи);
• мати одного постійного та вірного статевого партнера;
• у разі підтвердження діагнозу – обстежити статевих партнерів та, у разі необхідності, – пройти повний курс лікування всім, у кого виявиться інфекція.

Тим, хто за способом життя схильний отримувати задоволення без презервативів, буде корисним щорічно обстежуватися для унеможливлення ризику трихомонадоносійства.

Література

1. Edwards, Thomas et al. “Trichomonas vaginalis: Clinical relevance, pathogenicity and diagnosis.” Critical reviews in microbiology vol. 42,3 (2016): 406-17. doi:10.3109/1040841X.2014.958050.
2. Bouchemal, Kawthar et al. “Strategies for Prevention and Treatment of Trichomonas vaginalis Infections.” Clinical microbiology reviews vol. 30,3 (2017): 811-825. doi:10.1128/CMR.00109-16.
3. Turan Faraşat, Vildan et al. “Comparison of Diagnostic Methods for Detection of Trichomonas vaginalis in Prediagnosed Vaginitis Cases and Its Association with Various Pathogens.” Turkiye parazitolojii dergisi vol. 46,3 (2022): 167-171. doi:10.4274/tpd.galenos.2022.02996.
4. Ziaei Hezarjaribi, Hajar et al. “Is There Any Relationship between Trichomonas vaginalis Infection and Male Urethritis Risk?” Interdisciplinary perspectives on infectious diseases vol. 2022 8359859. 6 Sep. 2022, doi:10.1155/2022/8359859.